Hydrofoils in Ukraine

06/09/2026

КОМЕТИ ЯЛТИНСЬКОГО ПОРТУ (III)

В організації та проведенні нічних підйомів «Комет» неабияке значення мало існування в складі портофлоту докової ланки, якою керував майстер із підйому суден Сергій Констянтинович Болховітін, учасник Другої світової війни. Про нього можна писати багато, але обмежуся його роллю у підйомі «Комет» на берег і спуску їх на воду. Він не мав спеціальної освіти, проте володів винятковою інтуїцією, точним оком і якимось незвичайним технічним чуттям. У післявоєнні роки з його рук у порту виходили дерев’яні катери, які називали «пташками». Вони були дуже популярні й мали довге життя: «Чайка», «Жайворонок», «Кайра» та інші ходили вздовж Південного берега Криму навіть тоді, коли порт поповнювався новими сталевими катерами — зручнішими для пасажирів, але вже не такими екзотичними.

У звичайній обстановці Сергій Констянтинович був скромним і надміру сором’язливим чоловіком. Любив випити з колективом, не ображався на жарти на свою адресу, не надто балакучий. Кремезний, коренастий, невисокого зросту. У його доковому господарстві завжди панував порядок: усе було на своїх місцях і з’являлося в потрібний момент без зволікань. Але під час контрольних підйомів «Комет» 100‑тонним краном він виставляв їх на кільблоки з такою відповідальністю, що помилок бути не могло. Легкий алюмінієвий корпус і крилова система не допускали похибок, а море не підлаштовувалося під завдання екіпажів і майстра. Саме тут Сергій Констянтинович змінювався: усі підкорялися його командам — кранівник плавкрану, екіпаж судна. У цей момент він ніс повну відповідальність за все, що стосувалося судопідйому. Гасав від корми до носа, віддавав розпорядження крану й команді судна. Його було не впізнати: вказівки звучали чітко й голосно, підкріплені міцним словом. Ніхто не ображався — обстановка виправдовувала будь-які дії докмайстра, крім помилок. А він їх не допускав. Усі були впевнені: «Комета» ляже в жорстку конструкцію кільблоків без пошкоджень, навіть попри несприятливу морську погоду. Після від’єднання стропів крана Сергій Констянтинович тихо й непомітно йшов у свою коморку. Далі за справу бралися екіпаж і майстерні порту: заварювали тріщини на корпусі й крилах, приймав роботу капітан, механік і боцман. Шум компресора й пневмоінструментів наповнював не лише порт, а й прилеглі ділянки набережної. Так кожні 7—10 днів для всіх «Комет» проводився контрольний підйом. І щоразу нічна робота не допускала перекурів: закінчити треба було до сьомої ранку, коли гості курортного міста вже ставали в чергу на причалі, очікуючи посадки й передчуваючи політ до берегів Одеси чи Кавказу.

* * *

Сьогодні в ніч знову підйом,
Знову прикмета літа.
На журавлиній шиї крана
Безпомічно висить «Комета»…

Команди чіткі, голосні,
Єднають усіх єдиною ниттю:
Над усіма владарює він —
Докмайстер С. К. Болховітін.

(Специфіку забезпечення експлуатації «Комет» Ялтинського порту і контрольних підйомів намагався відобразити у своєму вірші, присвяченому Сергію Костянтиновичу Болховітіну, один з працівників порту.)

Рем КАЛТІН
———
© Рем Калитин, 2017

10. Иностранные гости в Ялтинском порту.

Мол сохранился в основном таким, как его построил в 1892 г. крупный специалист в области портостроения ялтинец А. Л. Бертье-Делагард. Не раз штормы смывали огромные массивы. Но мол «латали», укрепляли. В конце мола построена головная часть — «шпора», выступающая на 21 метр внутрь порта — для обеспечения спокойной стоянки судов у причала. Там же была построена белая цилиндрическая башня маяка. На парапете мола установили чугунные перила, скамейки, и это сугубо портовое сооружение стало местом прогулок. В 1903 г. А. Л. Бертье-Делагард выстроил таможенную пристань в районе Дерекойки. С той поры Ялта — обладательница порта, единственного на Южном берегу Крыма надежно укрывающего суда от бурь.

Фото
Н. П. Орлова
———
© Издательство «Таврия» 1973

23/08/2026

КОМЕТИ ЯЛТИНСЬКОГО ПОРТУ (II)

* * *

За правилами та інструкціями проектанта, а також з огляду на накопичений досвід експлуатації, СПК «Комета» мали підніматися на берегові кільблоки кожні десять днів для огляду й усунення виявлених зауважень. Іноді цей проміжок був коротшим — залежно від появи характерних ознак несправності: вібрації валоліній, підвищення параметрів води й мастила, затяжного виходу на крило тощо. У таких випадках експлуатація судна до з’ясування причин і їхнього усунення заборонялася, адже за високої швидкості, напруження корпусу й крил, специфіки роботи двигунів розвиток дефектів ішов стрімко й міг призвести до серйозних пошкоджень та тривалого простою. Тому, діючи згідно з рекомендаціями, судам призначався контрольний підйом за затвердженим графіком. Зазвичай це відбувалося вночі, без шкоди для розкладу рейсів. Судно піднімалося 100‑тонним краном на кільблоки для огляду й усунення дефектів підводної частини корпусу, крилових пристроїв, гребних гвинтів і валоліній.

Увесь комплекс робіт виконувався силами екіпажу та майстерень під контролем групового механіка служби судового господарства портофлоту. Якщо виникали зауваження щодо силової установки, обов’язковою була присутність шеф‑механіка — представника ЛПО «Зірка». Стану двигунів приділяли особливу увагу. Хоча заводський ресурс до капітального ремонту становив 5000 годин, навіть при своєчасному виконанні регламентних робіт ця норма часто не витримувалася: вихід із ладу траплявся раніше. Це не свідчило про низьку якість машин — специфіка морської експлуатації, залежність від стану моря, частота режимів падіння з крил і виходу на крило, режими плавання істотно впливали на показники надійності. До кінця навігації накопичувався парк двигунів, демонтованих через ознаки зносу, зміну параметрів чи явні поломки. Узимку їх відправляли на ремонт до ЛПО «Зірка», а навесні повертали в порт для встановлення на «Комети». Варто віддати належне керівництву портофлоту: за їхньою ініціативою персонал портових майстерень пройшов навчання капітальному ремонту дизелів і паливної апаратури. Завдяки цьому майстерні отримали дозвіл Морського регістру СРСР на проведення капітальних ремонтів двигунів крилатого флоту, і щорічна відправка двигунів до Ленінграда відпала.

А тепер повернімося до нічних підйомів. Якщо він був плановим і екіпаж не повідомляв про поломки, роботи зводилися до огляду корпусу, гвинторульового комплексу й крил. Палубна команда мила корпус, видаляла обростання й катодний осад із крилових пристроїв. Машинна команда проводила технічне обслуговування двигунів, допоміжного обладнання й навісних агрегатів. Звільняючись від своїх завдань, члени команд допомагали один одному. Майстерні порту заварювали тріщини на корпусі й крилах. До ранку «Комета» була готова до роботи.

Я виклався у кілька рядків, перелічивши, здавалось би, невеликий обсяг завдань. Але що таке видалення катодного осаду? Це наслідок електрохімічної корозії від взаємодії морської води й металу крил, виготовлених із нержавіючої сталі. Особливо під час стоянки біля причалів на крилах з’являвся наліт, схожий на зернистий шар, нанесений на наждачний папір. Екіпаж мав змити його слабким розчином соляної кислоти, зачищаючи й поліруючи плоскості крилового пристрою, розгалуженого й значного за площею. Залишати катодний осад не можна: цей наліт товщиною понад 1 мм при русі судна зі швидкістю 28–30 вузлів небезпечний для двигунів. Вони перевантажуються, витрачається більше пального, зростає температура вихлопних газів, затягується вихід на крило — найважчий режим для двигунів, знижується експлуатаційна швидкість. Це неприпустимо, враховуючи чутливість двигунів навіть до дрібної тріски чи целофанового пакета, що прилипає до крил. Тому екіпаж працював наполегливо, щоб устигнути до ранку. Від цього залежав стан судна в рейсі, настрій пасажирів, своєчасне прибуття «Комети» до проміжних і кінцевих портів — Одеси, Сочі. І на все це відводилася лише ніч. Але ніхто не нарікав. Втомлені, проте охайно вдягнені, вони з усмішкою зустрічали пасажирів і розсаджували їх у затишні авіаційні крісла салонів, прибраних за ніч.

Рем КАЛТІН
———
© Рем Калитин, 2017

95. Больше всего морю радуются дети.

Фото
Г. Зеленина,
Н. Орлова,
В. Панова,
Р. Папикьяна,
А. Подберезского,
А. Шипикалсва,
Л. Юрчишко

Автор текста С. К. Славич
———
© Издательство «Таврия». 1975

16/08/2026

КОМЕТИ ЯЛТИНСЬКОГО ПОРТУ (I)

Рем КАЛТІН

Причиною написати про судна на підводних крилах (СПК) «Комета» стало бажання нагадати самому собі й тим, хто був пов’язаний з експлуатацією цих швидкохідних суден у Ялтинському порту, про прекрасний час, коли спільна напружена й цікава робота з їхнього забезпечення об’єднувала в дружний колектив людей різного віку й характеру, закоханих у свою справу. Для них поняття «порт — другий дім» було справжнім ставленням до роботи. Це був час, який багато хто вже не застав, коли крилаті судна вирушали від причалу Ялтинського морського торгового порту на Одесу й Кавказ аж до Сочі. Вони зайняли міцне місце у швидкісних пасажирських перевезеннях портів Чорного моря й особливо Ялтинського порту. «Комети» заслужили популярність у пасажирів і були улюбленцями екіпажів, попри складність забезпечення їхньої постійної готовності та безпечної експлуатації.

У порту на той час їх було сім одиниць. Вони курсували з легкістю птахів від Ялти до Одеси, Сочі й назад. Я не помилився — саме з легкістю птахів! Так це виглядало для тих, хто спостерігав із берега. Забезпечення цієї легкості лежало на плечах екіпажів і берегових служб, залишаючись прихованим від пасажирів. Сьогодні, виходячи на набережну, я вдивляюся в нитку горизонту. Я знаю, що «Комет» у Ялті більше немає. Але щось стрімке й легке летить, не торкаючись цієї лінії. Я бачу білий корпус, спрямований уперед, голови командирів у ходовій рубці, верхні частини носових і кормових крил та ледь помітний бурун за кормою. Це летить «Комета». Це — «Ластівка», так із любов’ю називають між собою екіпажі свій теплохід. Це — птах! Два двигуни по 1000 кінських сил — її серце. Локатор — її очі. А поруч уважні, досвідчені й чуйні командири, матроси та мотористи. Саме вони стежать, щоб серце працювало без перевантажень, щоб по трубопроводах текло паливо, щоб до «суглобів» і вузлів механізмів постійно подавалася змазка, а температура й тиск залишалися в межах норми. Їхня увага нагадує лікаря, який спостерігає за пацієнтом. І перед очима постає картина виходу судна з акваторії рідного порту: ось за голівкою молу «Комета», тремтячи всім корпусом, виривається з обіймів води й починає підніматися на крила. Оголюються нахилені елементи носового й кормового крил. Ще кілька зусиль — і дві тисячі кінських сил відривають корпус від води. «Ластівка», мов кинутий на воду плоский камінь, залишаючи за собою пінний слід від роботи гвинтів, летить над хвилями. Тепер точкою опори для неї служать горизонтальні елементи крилових пристроїв, що на невеликій глибині спираються на воду й несуть «Комету» вперед заданим курсом.

Екіпажі «Комет» — це еліта портофлоту. Вони охайні, інтелігентні й по праву пишаються своїм професіоналізмом. Вони цінують гумор, і це їхня зброя, коли доводиться займатися серйозним «лікуванням» улюбленого судна. Адже саме екіпажі відповідають за найважливіше — технічну надійність і грамотну експлуатацію. Підвищення надійності крилатих суден турбувало не лише порт. Проектанти (Горьківське ЦКБ по СПК), завод‑будівельник («Море» у Феодосії), виробник двигунів («Звезда» у Ленінграді), інститут технології суднобудування (ЦНІІТС у Ленінграді) збирали зауваження експлуатаційників, щоб своєчасно вносити поправки в проєкт, виробляти додаткові рекомендації й реалізовувати їх у ремонтах та нових замовленнях. Ні пасажир, ні береговий спостерігач не могли здогадатися, що СПК «Комета» — дуже вразливе «створіння». Лише екіпаж знав, як уберегти експлуатацію судна від багатьох, на перший погляд незначних, а іноді й серйозних перешкод.
———
© Рем Калитин, 2017

40 — 41. Ялтинский порт. Не так часто увидишь все эти суда вместе. Миллионы пассажиров перевозят они за навигацию.

Фото
Г. Зеленина,
Н. Орлова,
В. Панова,
Р. Папикьяна,
А. Подберезского,
А. Шипикалсва,
Л. Юрчишко

Автор текста С. К. Славич
———
© Издательство «Таврия». 1975

02/08/2026

КОМПОЗИЦІЯ У ТЕХНІЦІ:
коли лінії підводних крил стають стандартом підручника

Якщо ви коли-небудь замислювалися, чому швидкісні судна на підводних крилах (СПК) справляють таке сильне естетичне враження, відповідь криється в тектоніці — мистецтві візуального вираження фізичних сил та конструктивної логіки через форму.

У теорії технічної естетики та промислового дизайну однією з фундаментальних праць є дослідження Юрія Сомова «Композиція в техніці».

📐 СПК як композиційний ідеал

Не випадково на суперобкладинці першого видання (1972 р.) поруч із графічними ескізами годинника, автомобіля та верстата розміщено стрімкий силует судна на підводних крилах — виразний графічний образ, що поєднав риси серійного «Метеора» та експериментального газотурбохода «Буревестник».

У розділі про тектонічну структуру Сомов описує, як динамічні об'єкти виражають свій функціонал ще до того, як рушать із місця:

«У швидкісному транспорті форма не може бути просто оболонкою для функції — вона мусить виражати взаємодію фізичних сил. Тектонічна виразність динамічного судна спирається на плавність зорового перерозподілу мас. Якщо традиційний водотонажний корпус транслює статичний об'єм, що спирається на воду, то геометрія СПК повинна візуально демонструвати гідродинамічний підйом, спрямовану швидкість та легкість конструкції.

Коли конструктивна логіка, розподіл матеріалу й аеродинамічний потік узгоджені, форма припиняє бути лише набором деталей і перетворюється на єдиний, виразний силует».
— Ю. С. Сомов, «Композиція в техніці»

Стрімкий нахил надбудови, безперервний ритм скління та низький динамічний силует формували той самий впізнаваний стиль, який панував як на річкових просторах Дніпра, так і на сторінках підручників з дизайну.

👤 Про автора: Юрій Сомов

Юрій Соломонович Сомов (1918–2004) — архітектор, дизайнер, кандидат мистецтвознавства та один із основоположників теорії технічної естетики.

Він народився 29 липня 1918 року в місті Гадяч на Полтавщині. Здобувши архітектурну освіту, Сомов тривалий час працював головним художником та архітектором у ВНДІТЕ (Всесоюзному науково-дослідному інституті технічної естетики). Там він розробляв теоретичні засади формоутворення, пропорцій та ергономіки для промислових виробів, транспортних засобів та інтер'єрів. Його праця «Композиція в техніці» перевидавалася у 1972, 1977 та 1987 роках і досі є класичним підручником для фахівців з дизайну та конструювання.

Оформлення і малюнки художників
Сомова Ю. С. і Сомова Г. Ю.

В якості ілюстрації — суперобкладинка першого видання монографії (1972 р.)
———
«МАШИНОСТРОЕНИЕ»
1972

#СПК #ПромисловийДизайн #ТехнічнаЕстетика #ЮрійСомов #Гадяч #Полтавщина #ІсторіяСуднобудування

19/07/2026

ЧОРНОКНИЖНИЙ МЕТЕОР

Днями ударними хвилями з букіністичної Петрівки принесло енциклопедію 2019 року: «Велика книжка. Пароплави, кораблі, криголами». Обкладинка адресує книгу «для допитливих дітей і дорослих». Що ж, більшість з нас тут дорослі? Отже, давайте розглянемо новинку.

Внизу красується стрімкий і фотогенічний «Метеор».

Україна серед небагатьох країн світу, де масово й рекордними серіями будували «Ракети», «Комети», «Восходи». Але й фотосвідоцтв більш як півсотні українських «Метеорів» достатньо, якщо напружитись і пошукати.

Придивимось до ілюстрації: на правому борту видно рештки затертого напису “Express”. А якщо глянути вище кормового скління — там проступає криво відретушований, та ще й віддзеркалений напис «Яс...».

Секретні архіви сайтів Riverfleet чи Spkflot гоять цифрові шрами. І ось вже перед нами цілком конкретний «Ясон» із пітерського флоту «Петергоф Експрес», який у минулому житті був куйбишевським «Метеором-217».

Але всередині книги кроляча нора глибшає!

Відкриваємо сторінку, присвячену СПК, і наш легендарний «Ясон» тріумфально повертається віддзеркаленим, а погано приховані старі написи все так само проглядають крізь білу фарбу.

А ось текст до фото незворушно описує американський тип «Джетфойл» (Boeing Jetfoil) — з його точними габаритами (33 м довжини, 13 м ширини), швидкістю 80 км/год та місткістю у 250 пасажирів. І на додачу впевнено стверджує, що ці «Джетфойли» активно перевозять пасажирів через Ла-Манш із Франції до Великої Британії! (Британські гіганти-судна на повітряній подушці SR.N4 — гордість англійської інженерії, що десятиліттями тримали Ла-Манш — у цей момент просто тихо заплакали в кутку).

Ось така вона — українська енциклопедія, яка пропонує «допитливим дорослим» помилуватися віддзеркаленим російським «Метеором» із Санкт-Петербурга, видаючи його за американський «Боїнг», що борознить Ла-Манш.

Як гадаєте, товариство, чи варто місцевим видавництвам дізнатися бодай базу про судна на підводних крилах?

❤️ — Так, ну хоча б спробувати погуглити основи перед тим, як відправляти макет у друк...
👍 — Навіщо напружуватися? Менше знають — міцніше сплять, хай аудиторія залишається заінтригованою.

05/07/2026

КАЛЕНДАР НА 1993 РІК 🚤
знадобиться якщо...
~
~
~..пам'ять не зраджує
———

#петрівка #букініст #юрафантаст

11/01/2026

Ratujmy co się da
Obróćmy jeszcze raz
Kalejdoskop

/слова з пісні/

04/01/2026

НІКОЛАС-ПЕРШОПРОХОДЕЦЬ

08/12/2025

ЗЕНІТ

Напруживши людське око, можна розгледіти на цьому фото другої половини 80-х назву «Зенит». Отже, перед нами чи не останнє зображення живої Ракети на Дніпрі. Тут, в Дніпропетровську вони протримались найдовше. Сама Ракета також з останніх збудованих (1976), то ж за прийнятими тоді термінами могла служити ще до 1992 р.
———
© Видавництво «Мистецтво», 1989

192 — 193. Погожої днини всі тягнуться до води.

Фотозйомка
Станіслава Крячка

Автор тексту
Валерій Іншаков
———
© Видавництво «Мистецтво», 1989

30/11/2025

Рис. 6.48. Архитектурно-компоновочные схемы экранопланов:
а — монокрыло;
6 — тандем;
в — самолетная

⬅️fb.com/dniprofoil/posts/1460278239437372

235. СПК и СВП к настоящему времени обрели свою специфическую форму, вполне соответствующую их функциональным особенностям. Варьируются в основном лишь второстепенные элементы архитектурной композиции. Иначе обстоит дело с формообразованием других быстроходных судов — экранопланов, ряд проектов которых разработан в Финляндии, США, Швеции и Японии. При движении эти суда используют эффект влияния опорной поверхности (воды или суши) и как бы скользят по динамической воздушной подушке, образовавшейся между корпусом и расположенной ниже опорной поверхностью.

Формообразование экранопланов еще находится в стадии технических поисков, при этом наибольшее распространение получили следующие три архитектурно-компоновочные схемы: Монокрыло, тандем и самолетная (рис. 6.48, а—в). Приблизительно 55% всех выполненных моделей и проектов относится к схеме монокрыло, примерно 15—20 % — к схеме самолетная [77].
———
© Издательство «Судостроение», 1985 г.

77. Царев Б. А. Прогноз эволюции архитектурно-конструкторских типов высокоскоростных судов. В сб. Архитектура и художественное конструирование в судостроении. — Л.: Судостроение, 1975, вып. XVII, с. 22—36.