02/10/2026
Але в гніздечку Сана ожила‚ попросила налити їй мартіні по вінця і сказала‚ що сьогодні треба пити‚ веселитися й laisser faire, laisser passer[31]. Із того‚ що вона сказала це французькою‚ я зрозумів:
Сана також здогадується‚ що стіни можуть мати вуха.
Потім вона випила майже півсклянки вина‚ а на останньому ковткові попирхнулася і вражено скрикнула:
— Що я‚ дурепа‚ забула! Через тебе я зрадила свою Кіті. Вона ж там задихнеться.
Сана кинулася до своєї сумки‚ хапливо викидала звідти всі речі‚ а потім дістала кумедну мавпочку із штучного хутра. Це була звичайна іграшка‚ але Кіті просто вражала своїм обличчям — на ньому було таке здивування‚ якого не зобразить жоден мім. Досі не можу збагнути‚ завдяки чому творився той вираз безмежного подиву — чи широко поставленими очима і відстовбурченими вухами‚ чи зморщеним носиком‚ не скажу‚ але, дивлячись на мавпочку Кіті‚ я розсміявся до сліз. Сана навіть трохи образилася і сказала з докором:
— Не смійся‚ Кіті цілком нормальна дівчинка. Раніше вона такою не була. Це їй потім щось зробилося.
— Я не сміюся‚ — сказав я і теж похлинувся вином.
— Вона славна дівчинка і спатиме тепер з нами. Раніше вона завжди спала зі мною.
— Добре‚ спатиме з нами. Хіба‚ ти думаєш‚ для кого я взяв оті банани?